Пихва женская википедия: Влагалище женщины — Википедия – Піхва жінки — Вікіпедія

Пихва женская википедия — Детское здоровье

Если Вы наблюдаете во сне за раздевающейся в танце женщиной, это означает, что в скором времени судьба проявит по отношению к Вам благосклонность и преподнесет Вам приятный сюрприз. Возможно, Вас ожидает крупный денежный выигрыш в лотерею или загранкомандировка, о которой Вы давно мечтали. В любом случае, в ближайшем будущем одно из самых заветных Ваших желаний воплотится в жизнь.

Для женщины, которая принимает участие в этом эротическом шоу, подобный сон предвещает признание в обществе, огромное внимание многочисленных поклонников. Вероятно, вскоре судьба предоставит Вам возможность выбора, от которого во многом будет зависеть дальнейшее развитие событий в Вашей жизни.

Трактовка сна меняется и в зависимости от окружающей обстановки, от того, где Вы наблюдаете подобное зрелище (или участвуете в нем). Полумрак и уют комнаты символизирует ненадежность предзнаменования. Напротив, сверкающие огни, светомузыка, шикарная обстановка являются своего рода дополнительным благоприятным признаком предстоящей удачи.

Если во сне Вы слышите звуки музыки, это обещает Вам удовлетворение жизненными благами, душевный покой, обретение счастья. Если музыка слишком громкая или неприятная, Вас ожидают ссоры и мелкие конфликты с домочадцами.

Пение во время стриптиза символизирует неожиданное знакомство или долгожданную весть от давнего друга. Если Вы сами поете и завлекаете мужчин голосом, в реальности это сулит внезапно вспыхнувшую ревность. Опасайтесь быть слишком лицемерной – это только испортит Ваши и без того непрочные отношения с любимым человеком.

Услышанное во сне печальное, меланхоличное пение в процессе принужденного стриптиза, напротив, привнесет в Вашу жизнь новые веяния, окрашенные в светлые оптимистичные тона. Наяву Вас ожидают развлечения и удовольствия. Возможно, Вам предстоит длительное путешествие, от которого Вы получите массу незабываемых впечатлений.



Источник: www.SunHome.ru

Читайте также

Кая (племенной союз) — Википедия

Материал из Википедии — свободной энциклопедии

У этого термина существуют и другие значения, см. Кая.

Кая́ (кор. 가야) — союз племён в бассейне реки Нактонган в южной части Кореи, выросший из племенного союза Пёнхан и впоследствии завоёванный Силла, одним из трёх раннекорейских государств.

Помимо Кая (가야; 加耶, 伽耶, 伽倻) из-за различной транскрипции с корейского языка на китайский название союза в различных источниках может записываться как Карак (가락; 駕洛, 迦落), Кара (가라; 加羅, 伽羅, 迦羅, 柯羅), Карян (가량,加良) и Куя (구야, 狗耶).

Korea unified vertical.svgИстория Кореи

Доисторическая Корея
Кочосон, Чингук
Ранние корейские государства:
Пуё, Окчо, Тонокчо, Е, Тонъе, Пёнхан, Чинхан, Махан,Четыре ханьских округа

Три корейских государства:
 Когурё
 Пэкче
 Силла
 Конфедерация Кая
Поздние три корейские государства
Позднее Силла, Тхэбон, Хупэкче, Усан
Корё, Пальхэ
  Киданьские войны
  Монгольские вторжения
Чосон:
 Имджинская война
Корейская империя
 Генерал-резиденты
Под управлением Японии:
 Генерал-губернаторы
 Временное правительство
 Движение за независимость Кореи
Разделённая Корея:
 Корейская война
 Северная, Южная Корея

Хронология
Военная история
Список монархов

Согласно легенде, приведённой в Самгук Юса, в 42 году с неба спустилось 6 яиц, из которых вылупилось 6 мальчиков, которые через 12 дней стали взрослыми. Один из них, Суро, стал основателем Кымгван Кая, а остальные пять основали пять других государств, составлявших союз Кая: Тэкая, Сонсан Кая, Ара Кая, Корён Кая и Сокая.

Исторически Кая выросла из союза двенадцати племён, известного как Пёнхан. Эти племена объединились в шесть государств, сосредоточенных вокруг Кымгван Кая. Согласно археологическим и историческим свидетельствам переход от Пёнхана к Кая произошёл в конце III века.

Расположенный в нижнем течении реки Нактонган, союз Кая являлся равнинным регионом с доступом к морю, что определило его статус как торговый перевал на пути следования товаров из Корейского полуострова в Японию и Китай. Кроме того, жители Кая занимались рыболовством, сельским хозяйством и производством железа, изделия из которого были главным предметом экспорта.

Различные исторические источники указывают на различное количество составных частей Кая. К примеру в «Корё Саряк» (고려사략; 高麗史略) перечислены пять: Кымгван Кая, Корён Кая, Пихва Кая, Ара Кая и Сонсан Кая.

Главным городом конфедерации был современный Кимхэ. К рубежу пятого-шестого веков центр союза премещается в Тэкая (район современного уезда Корён). Тэкая в 562 году было завоёвано набиравшим силу государством Силла.

Конфедерация поддерживала близкие связи с Японией, к примеру, печь для обжига керамики была импортирована в Японию из Кая[1]. Согласно японской хронике «Нихон сёки» Кая (яп. 任那 мимана) была частью конфедерации Ямато. Однако корейская историография отрицает такой порядок взаимоотношений между двумя регионами, часто отводя Кая роль данника Пэкче.

U-точка женщины — Википедия

U-точка женщины (преддверные железы[1], англ. Skene’s glands, lesser vestibular, periurethral glands) — это небольшой участок чувствительной эректильной ткани, расположенной непосредственно ниже наружного отверстия мочеиспускательного канала женщины и по сторонам от него

[2][3].

История идентификации U-точки и происхождение термина[править | править код]

Термин U-точка происходит от англ. Urethral spot, что означает «точка мочеиспускательного канала»[4].

U-точка расположена у наружного отверстия мочеиспускательного канала, непосредственно выше отверстия влагалища (под номером 7 на рис.). Она находится сразу ниже мочеиспускательного канала, в небольшом пространстве между ним и влагалищем.[5] Анатомический эквивалент U-точки определяют в виде желез Скина[6] и, возможно, в виде губчатого тела мочеиспускательного канала[7].

Эти железы названы так в честь Александра Скина, врача, который первым описал их в западной медицинской литературе[8][9]. В анатомии женщины железы Скина (также называемые малыми вестибулярными, парауретральными железами, U-точкой или женской предстательной железой) — это железы, расположенные на передней стенке влагалища, вокруг нижнего конца мочеиспускательного канала

[10]. Они расположены по всему губчатому телу мочеиспускательного канала женщины и гомологичны мужской предстательной железе. Железы открываются в мочеиспускательный канал и возле наружного отверстия его. Они окружены тканью, которая содержит часть клитора, простирающегося во влагалище и переполняемого кровью во время полового возбуждения.

Известно, что у мужчин мочеиспускательный канал выводит как мочу, так и семенную жидкость. У женщин, как обычно полагали, мочеиспускательный канал выводит только мочу. Но это оказалось не так. Когда у женщин возникает необычно сильный оргазм, вполне вероятно, что некоторые из них выделяют жидкость из наружного отверстия мочеиспускательного канала, которая не является мочой. Специализированные парауретральные железы Скина под сильной половой стимуляцией образуют щелочную жидкость, которая в химическом отношении подобна семенной жидкости мужчин. Было доказано, что большое количество смазывающей жидкости (профильтрованной плазмы крови) может секретироваться этими железами при стимуляции, проводимой изнутри влагалища. Некоторые полагают, что именно железы Скина служат источником женской эякуляции

[11]. В 2002 г. исследователь Эмануэле Джанини из университета Л’Акуила в Италии, показал, что железы Скина — это возможное объяснение феномену женской эякуляции и причина частого отрицания его существования. Действительно, железы Скина обладают весьма варьирующей анатомией, и в некоторых крайних случаях, по-видимому, полностью отсутствуют. Если железы Скина служат причиной женской эякуляции и оргазмов, обусловленных стимуляцией G-точки, это может объяснить наблюдаемое отсутствие женской эякуляции и оргазмов у многих женщин
[12]
. Женщины, испытывающие «эякуляцию» (которая по количеству варьирует от нескольких капель до нескольких столовых ложек), иногда предполагают, что крайние мышечные усилия при оргазме являются причиной непроизвольного мочеиспускания, но, на самом деле, это просто их физиология. Между прочим, некоторые медицинские авторитеты также считали, что эякулирующие женщины страдают от «стрессового недержания мочи» и рекомендовали проведение хирургической операции для их излечения. В настоящее время неясно, в чём состоит ценность женской эякуляции, поскольку момент её совершения явно немного запаздывает для действия в качестве смазывания. Известно, что смазывание влагалища производится самими стенками влагалища, которые быстро покрываются плёнкой жидкости, когда только начинается половое возбуждение женщины.

Поскольку железы Скина всё более и более воспринимаются лишь как разные версии одной и той же предстательной железы, некоторые исследователи перестают их называть железами Скина и определяют их как женскую предстательную железу[13]. Та жидкость, которая выделяется во время женской эякуляции, обладает составом, подобным жидкости, образуемой у мужчин в предстательной железе[14], содержащей биохимические маркеры половой функции, типа человеческого белка 1[15] и фосфодиэстеразы 5. При исследовании с помощью электронного микроскопа, обе железы показывают схожие структуры секреции[16], и обе действуют похоже при исследовании на простатоспецифический антиген и на простатоспецифическую кислую фосфатазу[17][18][19][20].

Губчатое тело мочеиспускательного канала[править | править код]

Губчатое тело мочеиспускательного канала — это губчатое тканевое образование, расположенное в малом тазу женщины между лобковой костью и передней стенкой влагалища, которое окружает мочеиспускательный канал. Оно содержит железы Скина, которые, возможно, участвуют в женской эякуляции

[7].

Функции, выполняемые губчатым телом[править | править код]

Губчатое тело мочеиспускательного канала состоит из эректильной ткани; во время полового возбуждения оно переполняется кровью, сдавливая мочеиспускательный канал, помогая предупредить мочеиспускание в течение полового акта (наряду с копчиково-лобковой мышцей). Губчатое тело мочеиспускательного канала также окружает срамной нерв, идущий к клитору, а поскольку оба образования взаимосвязаны, стимуляция клитора, вероятно, стимулирует нервные окончания в губчатом теле мочеиспускательного канала[21].

Связь губчатого тела мочеиспускательного канала с G-точкой[править | править код]

Часто губчатое тело мочеиспускательного канала считают синонимом G-точки (зона Грэфенберга), хотя некоторые полагают, что они различны[22].

  1. ↑ Архивированная копия (неопр.) (недоступная ссылка). Дата обращения 17 июля 2009. Архивировано 7 июля 2009 года.
  2. ↑ The Clitoral Truth An Interview With Author Rebecca Chalker
  3. ↑ Jones N (3 July 2002). «Bigger is better when it comes to the G spot». New Scientist. http://www.newscientist.com/news/news.jsp?id=ns99992495.
  4. ↑ paraurethral glands at Dorland’s Medical Dictionary
  5. ↑ Gravina GL, Brandetti F, Martini P, et al. (March 2008). «Measurement of the thickness of the urethrovaginal space in women with or without vaginal orgasm». J Sex Med 5 (3): 610-8. doi:10.1111/j.1743-6109.2007.00739.x. PMID 18221286.
  6. ↑ Rabinerson D, Horowitz E (February 2007). «[G-spot and female ejaculation: fiction or reality?]» (in Hebrew). Harefuah 146 (2): 145-7, 163. PMID 17352286.
  7. 1 2 Chalker R. «The Clitoral Truth», page 46 Seven Stories Press 2000 ISBN 1-58322-038-0
  8. ↑ Skene’s glands at Who Named It?
  9. ↑ Skene A (1880). «The anatomy and pathology of two important glands of the female urethra». Am J Obs Dis Women Child 13: 265-70.
  10. ↑ Zaviacic M, Jakubovská V, Belosovic M, Breza J (2000). «Ultrastructure of the normal adult human female prostate gland (Skene’s gland)». Anat Embryol (Berl) 201 (1): 51-61. PMID 10603093.
  11. ↑ Jannini E, Simonelli C, Lenzi A (2002). «Sexological approach to ejaculatory dysfunction». Int J Androl 25 (6): 317-23. doi:10.1046/j.1365-2605.2002.00371.x. PMID 12406363.
  12. ↑ Jannini E, Simonelli C, Lenzi A (2002). «Disorders of ejaculation». J Endocrinol Invest 25 (11): 1006-19. PMID 12553564.
  13. ↑ Zaviacic, Z; RJ Ablin. (January 2000). «The female prostate and prostate-specific antigen. Immunohistochemical localization, implications of this prostate marker in women and reasons for using the term „prostate“ in the human female». Histol Histopathol. 15 (1): 131-42. PMID 10668204.
  14. ↑ Kratochvíl S (1994). «Orgasmic expulsions in women». Cesk Psychiatr 90 (2): 71-7. PMID 8004685.
  15. ↑ Zaviacic, M; L Danihel, M Ruzicková, J Blazeková, Y Itoh, R Okutani, T Kawai. (March 1997). «Immunohistochemical localization of human protein 1 in the female prostate (Skene’s gland) and the male prostate». Histochem J. 29 (3): 219-27. doi:10.1023/A:1026401909678. PMID 9472384.
  16. ↑ Zaviacic, Z; V Jakubovská, M Belosovic, J Breza. (January 2000). «Ultrastructure of the normal adult human female prostate gland (Skene’s gland)». Anat Embryol (Berl). 201 (1): 51-61. PMID 10603093. http://link.springer.de/link/service/journals/00429/bibs/0201001/02010051.htm (недоступная ссылка). Retrieved on 2007-06-22.
  17. ↑ Zaviacic, Z; M Ruzicková, J Jakubovský, L Danihel, P Babál, J Blazeková. (November 1994). «The significance of prostate markers in the orthology of the female prostate». Bratisl Lek Listy. 95 (11): 491-7. PMID 7533639.
  18. ↑ Wernert, N; M Albrech, I Sesterhenn, R Goebbels, H Bonkhoff, G Seitz, R Inniger, K Remberger. (1992). «The ‘female prostate’: location, morphology, immunohistochemical characteristics and significance». Eur Urol. 22 (1): 64-9. PMID 1385145
  19. ↑ Tepper, SL; J Jagirdar, D Heath, SA Geller. (May 1984). «Homology between the female paraurethral (Skene’s) glands and the prostate. Immunohistochemical demonstration». Arch Pathol Lab Med. 108 (5): 423-5. PMID 6546868.
  20. ↑ Pollen, JJ; A. Dreilinger (March 1984). «Immunohistochemical identification of prostatic acid phosphatase and prostate specific antigen in female periurethral glands». Urology. 23 (3): 303-4. doi:10.1016/S0090-4295(84)90053-0. PMID 6199882.
  21. ↑ Levine S. et al. «Handbook of Clinical Sexuality», page 180 Brunner-Routledge 2003 ISBN 1-58391-331-9
  22. ↑ The Esybron Institute — Female Sexuality Research Center (неопр.) (недоступная ссылка). Дата обращения 16 июля 2009. Архивировано 18 декабря 2008 года.

Vagina dentata — Википедия

Материал из Википедии — свободной энциклопедии

Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 10 января 2020; проверки требует 1 правка. Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 10 января 2020; проверки требует 1 правка.

Vagina dentata (с лат. — «зубастая вагина») — мифологическая часть женского тела в мифах индейцев. Также встречается в сказках и мифах Японии. В литературе и мифологии существуют упоминания про «vagina dentata» — влагалище с зубами.

Согласно мифу индейцев вай-вай, прародители-близнецы Ваши и Мавари (у которых были огромные пенисы) поймали в воде женщин, имевших влагалища с зубами. Нетерпеливый Ваши, пытаясь овладеть женщиной, чуть не погиб, но лишился части пениса. Мавари же добыл волшебное наркотическое средство, усыпил свою жену и удалил из влагалища зубы пираньи[1]. В мифах индейцев кроу и манданов выступают три сестры-оленихи с зубастыми влагалищами, которых встречает герой, а женится он на четвёртой[2]. В группе мифов салишей демиург Луна побеждает соблазнительницу с зубастым влагалищем и постановляет, что женщины более не будут опасны[3].

Леви-Стросс так характеризует эту группу мотивов:

Однако женщина с зубастым влагалищем в той же мере представляет собой анатомический эквивалент симплегад, в какой длинный пенис является анатомическим эквивалентом верёвки, связывающей небо и землю, если учесть, что она сама способна превращаться в качели[4].

Согласно Леви-Строссу, эта теория отверстий опирается на приёмы комбинаторики. Как индейцы юрок, так и древние римляне верили, что при родах женщина не должна открывать рот, чтобы ребёнку легче было пройти через влагалище. Если же женщине делают кесарево сечение, она должна держать рот и вульву открытыми[5].

В фильмах[править | править код]

  • На основе мифа о влагалище с зубами в 2007 году был снят фильм «Зубы». В этом фильме такую природную мутацию обнаруживает у себя прилежная и целомудренная школьница, когда во время секса нечаянно кастрирует и убивает своего бойфренда.
  • Нечто похожее происходит в фильме «Пираньи 3DD». Пиранья случайно проникает во влагалище девушки, когда они с бойфрендом купаются голышом. Через некоторое время девушка почувствовала недомогание и, будучи девственницей, говорит парню, что умирает и хочет, чтобы он овладел ею. Парень с радостью соглашается, но пиранья, видимо, почуяв добычу, выбирается и откусывает ему пенис. В результате парень умирает, а девушка остаётся жива.
  • В первом сезоне сериала «Королевы крика» главная героиня Шанель Оберлин распускает слухи, что у её подруги влагалище с зубами. Позже подруга Шанель говорит, что это правда[источник не указан 1155 дней].

В современной художественной литературе[править | править код]

Также упоминание влагалища с зубами (в том или ином виде) можно встретить у Уильяма Берроуза в романе «Голый завтрак», у Сергея Лукьяненко в его романе «Геном», в культовом романе «Лавина» фантаста Нила Стивенсона, у персонажей «кастратки» из цикла юмористически-приключенческих романов Андрея Белянина «Меч без имени», «Череп на рукаве» российского фантаста Ника Перумова, в романе «Священная книга оборотня» Пелевина, а также в романе «Крещение Огнём» Анджея Сапковского.

В современной музыке[править | править код]

В 2016 году увидел свет альбом немецкой industrial/ebm группы Grausame Töchter под названием Vagina dentata, одна из песен которого так и называется[источник не указан 1155 дней].

  1. ↑ Леви-Стросс К., 2000, с. 1123.
  2. ↑ Леви-Стросс К., 2000, с. 256,284.
  3. ↑ Леви-Стросс К., 2007, с. 404.
  4. ↑ Леви-Стросс К., 2007, с. 418.
  5. ↑ Леви-Стросс К., 2000, с. 362.
  • Леви-Стросс К. Мифологики. Том 3-й. — Университетская книга, 2000. — С. 461.
  • Леви-Стросс К. Мифологики. Том 4-й. — Университетская книга, 2007. — С. 448.
  • Новоциду А. Вагина Дентата — миф или реальность. — 2014.

Жіночі статеві органи — різновиди

У будові зовнішніх статевих органів різних чоловіків і різних жінок є значні індивідуальні відмінності.

Довжина піхви у жінок, в середньому, 8 см. Але у деяких жінок воно може бути довше — до 10-11 см, рідше — більше, а може бути і короткий піхву — 6 см.

Крім цього, статеві органи жінки розрізняються по топографічній положенню входу в піхві, положенням клітора щодо входу в піхві (високо, низько), розмірами клітора (великий, маленький), величиною і оформленням статевих губ, особливо малих, ступенем зволоження піхви соками (секретом) при статевому порушенні (сухе, достатня або надмірно змочений піхву), а також тим, в якій площині стиснута статева трубка жінки.

Класифікація жіночих статевих органів за цими параметрами наступна (по Л. Я. Якобсону):

«Целка» — недоторканий чоловіками статевий орган дівчата

«Дичка» — статевий орган з розтяжної дівочої пліви, зберігається до пологів

«Чилійки» — статевий орган дівчини без дівочої пліви. Зустрічається в Індії, Бразилії, Чилі. Дівчаток з дитинства матері так енергійно підмивають, що знищують невинну пліву.

«Єва» — вульва з великим клітором. Жінки з великим клітором менш розумні, але більш чутливі

«Мілка» — вульва з клітором, розташованим близько до входу в піхву (низько) і трущимся при статевому акті безпосередньо зі статевим членом чоловіки. Жінки з «Мілк» легко задовольняються, при статевому акті майже не потрібно додаткових ласк

«Пава» — вульва з високо розташованим клітором. При статевому акті у виключній мірою потребує ласках, так як її клітор не треться безпосередньо про статевий член чоловіка.

«Замазудя» — вульва з рясним сокоотделеніе при статевому порушенні жінки. Викликає неприємні відчуття у статевого партнера і нерідко призводить до відмови чоловіки від злягання

«Кістянка» — недорозвинений плоский зовнішній орган з інфантильними статевими губами. Зустрічається, як правило, у худорлявих жінок з вузьким тазом. Майже всі «кістянки» мають низьке розташування статевих органів . «Кістянка» — один із найбільш непривабливих статевих органів для чоловіка.

«Мавпочка» — статевий орган жінки з ненормально довгим клітором — більше 3 см. Він названий так тому, що у деяких самок-мавп клітор буває довшим статевого члена самця.

«Готтенготскій фартух» — статевий орган жінки з надмірно розвиненими малими статевими губами, що закривають вхід у піхву і звисаючими за межі великих статевих губ. Така патологія органу може розвинутися в результаті надмірного жіночого онанізму на статевих губах.

«Княгиня» — найкрасивіший жіночий статевий орган з добре розвиненим клітором і малими статевими губами у вигляді бутона рожевого кольору над входом у піхву. «Княгиня» — найулюбленіший чоловіками, найпривабливіший і зручний для зносини в будь-якій позі орган. При гарній гормональної секреції жінка, яка має «княгиню», здатна отримувати сама і доставляти чоловікові задоволення невимовне. Поєднується з невеликими розмірами піхви, що теж привабливо для чоловіків. «Княгиня» зустрічається тільки у невисоких або середнього росту жінок з повними стегнами і широким задом.

«Полукнягіні», «полуеви», «полукостянкі» та інші різновиди жіночих статевих органів займають проміжне положення.

Розташування статевої щілини теж може бути різним — близько до заднього проходу (мала промежину), рівно по центру (нормальна промежину) або високо, близько до живота.

М. Кінесса наводить таку класифікацію:

«Сіповка» — жіночий статевий орган з низьким розташуванням статевої щілини

«Королівка» — з високим розташуванням

«Ладушка» — з нормальним

У багатьох людей існує невірне уявлення про анатомічну будову статевих органів і наслідків «розбіжності» параметрів статевих органів чоловіка і жінки. Це одне з найбільш стійких і помилкових переконань.

Відмінності стосуються і будови внутрішніх статевих органів — різний нахил піхви щодо таза, різний кут вагіни з шийкою матки, ступінь її рухливості. На зляганні відображаються не тільки такі параметри, як ширина і довжина вагіни, а й її нахил, ступінь зволоження і навіть кислотність.

Жіноча матка по довжині дорівнює піхві і досить рухлива. При оргазмі матка на зв’язках може опускатися в піхву, ближче до вагінального входу, а при зайвій довжині статевого члена матка відсувається назад одночасно з натягом стінок піхви.

У різних народностей будову жіночих статевих органів різному. У гречанок, француженок і італійок переважають вузькі і короткі піхви. У жінок африканських національностей, а також негритянок і мулаток американського континенту переважають довгі вагіни. У грузинок, іспанок і німкень переважають недорозвинені зовнішні органи (див. «кістянка»).

Нормальна довжина ерегированного (порушеної) статевого члена чоловіки — 11-12 см (але може бути і 14 см і навіть більше), що ненабагато більше відстані від входу в піхву (малих губ) до шийки матки.

Оптимальним є правильне співвідношення розмірів статевого члена чоловіки і піхви жінки. Якщо пеніс в ерегованому стані довше вагіни на 2-3 см, то за рахунок малих статевих губ, складок і еластичності піхви це компенсується.

Саме стійке і невірне переконання чоловіків, що більшість жінок воліє довгий статевий орган. Однак він є оптимальним лише для жінок з довгим піхвою. А таких жінок в житті не так уже й багато.

А для жінки з нормальними розмірами піхви, а тим більше з короткою вагиной — довгий статевий член чоловіка — це причина багатьох неприємностей. Якщо пеніс більше, ніж на 4 см довший піхви, то в результаті постійної травматизації жіночих статевих органів у жінки може розвинутися рак матки.

Багаторічний досвід роботи гінеколога і сексолога М. Кінесси дозволяє їй впевнено говорити, що довгий статевий член — нещастя чоловіки і трагедія жінки, оскільки статевий акт з таким партнером призводить до хворобливих явищ і важких захворювань жіночої статевої сфери і може викликати у жінки відразу до статевих зносин. Тому вона рекомендує жінкам «на рушничний постріл не підпускати до своїх статевих органів чоловіка з довгим членом».

Про довжині пеніса судять тільки в ерегованому стані, оскільки довжина статевого члена в збудженому стані не відображає справжнього стану речей — більш короткий пеніс в стані ерекції подовжується більше, ніж довгий.

У реальному житті знайти такого партнера, який би повністю відповідав усім критеріям, — дуже непросто.

Але навіть якщо вийшло так, що ви любите свого партнера, але параметри статевих органів у вас не збігаються, то це цілком поправимо, і ніякої трагедії в цьому немає.

Більшість випадків неспівпадання параметрів статевих органів можна виправити за допомогою використання певних поз і техніки статевих зносин. Про це ви прочитаєте у відповідних розділах.

Жінка з довгим піхвою може відчувати певні труднощі із звичайним партнером, якщо її вагіна довше ерегированного статевого члена чоловіки.

При цьому головка статевого члена не дістає до шийки матки, а оскільки партнер теж не відчуває достатньої стимуляції, то його може не задовольняти така партнерка. Як говорив знаменитий американський сексолог А. Кінсі, «чоловіча голівка втрачає жіночу шийку».

Але при неможливості зіткнення головки пеніса з шийкою матки залишається незадоволеною і сама жінка, якщо шийка матки є її ерогенною зоною.

Труднощі при статевих зносинах можуть бути і в тому випадку, якщо у жінки дуже короткий піхву, наприклад, 6-7 см, а у партнера ерегований пеніс має нормальну довжину — 11-12 см або трохи більшу.

Хоча жіноче піхву за рахунок своєї еластичності і складок може подовжуватися, але ця можливість не безмежна — 3-4 сантиметри. У цьому випадку жінці не загрожує пошкодження стінок і заднього склепіння піхви. Різниця в 5 сантиметрів вже небезпечна, тому що під час оргазму піхва судорожно скорочується, укорачиваясь на 2-3 сантиметри, і якщо у партнера довгий статевий орган, то може відбутися розрив вагіни.

Оптимальна різниця між довжиною піхви жінки і довжиною статевого члена в стані ерекції — 3 сантиметри. Якщо у жінки нормальна довжина вагіни, тобто, 8-9 сантиметрів, то для статевого життя їй найбільше підходить партнер з нормальною довжиною пеніса — 11-12 сантиметрів.

Якщо довжина статевого члена чоловіки в ерегованому стані значно перевищує можливості жіночої піхви, то стінки вагіни під час статевого акту сильно истончаются, до 1 мм. Навіть якщо чоловік намагається проводити статеві зносини обережно, все одно більшість жінок відчуває біль при коїтус.

А при сильному збудженні, відчуваючи наближається оргазм, чоловік вже не в змозі контролювати себе і може здійснювати енергійні фрикційні руху в піхву, при цьому статевий член з силою впирається в шийку матки або задній звід піхви, і може статися розрив в задньому склепінні. У розрив миттєво потрапляє повітря і можливе зараження, аж до перитоніту. Можуть бути й інші небезпечні для здоров’я та життя жінки ушкодження. При статевих зносинах з довгим пенісом постійно травматизирующего і шийка матки, що може привести до розвитку раку.

Тому якщо статевий член чоловіка перевищує 11-12 сантиметрів в довжину в стані ерекції, то для жінки з нормальними параметрами вагіни це зовсім не благо, а як раз навпаки, джерело болю і багатьох захворювань.

Фахівці говорять, що думка про те, що про розмір статевого члена чоловіка можна судити за величиною носа або довжині долоні, а про довжину і ширині піхви жінки — за розміром її рота або ширині долоні — ні на чому не грунтується. Гінекологи і урологи, що обстежили тисячі хворих, не знайшли в цьому ніякої закономірності.

Тільки за типом статури можна судити про розміри статевих органів . Знаменитий скульптор і художник епохи Відродження Леонардо да Вінчі, який оспівував красу людського тіла, так радив чоловікам підбирати собі дружин:

«Не захоплюйтеся жінками з тонкими і довгими ногами, худим тілом, вузьким задом, наскільки б привабливі вони не були наявними. Не дивіться на таких, а побачивши, скажіть: «така жінка в ліжку подарує мало радості, зате багато зажадає, бо в неї ненаситна утроба». Зупиніть свій вибір на жінці міцно складеної, але нижче середнього зросту, з товстенькими ногами і стегнами, широким тазом. Вона годиться для ліжку. У неї є те, що потрібно нормальному чоловікові: пристрасність тіла, красивий, добре розвинений орган, у неї ви легко дістанете до матки. Отже, вона вам подобається, тепер подбайте про її душу ». Великий майстер не був гінекологом, але, очевидно, знав толк в жінках.

Думка сучасних сексологів повністю збігається з твердженнями великого майстра.

М. Кінесса вважає, що у худих і високих жінок з вузьким тазом і тонкими ногами найчастіше спостерігається самий непривабливий для чоловіка статевий орган — «кістянка». Довгі тонкі ноги цілком виразно можуть говорити про довгий піхву, що вона завжди знаходила при обстеженні таких жінок в гінекологічному кріслі. Досвідчений гінеколог, на її думку, вже до огляду може сказати, який тип вульви він виявить у цієї жінки.

А у повних жінок з широким тазом майже не буває недорозвиненого статевого органу , оскільки ізольований інфантилізм жіночої статевої сфери зустрічається вкрай рідко. Найчастіше статевий інфантилізм (недорозвинення) поєднується із загальним інфантилізмом.

Закон пропорційності розвитку поширюється на всі органи без винятку. Тому «княгиню» — найпривабливіший статевий орган жінки , який підходить будь-якому чоловіку і приносить задоволення і самій жінці, — абсолютно марно шукати у жінок худих, з вузьким тазом. «Княгиня», як і «Ладушка» зустрічаються у повних жінок.

У реальному житті жінка з чудовою вульвой у вигляді «княгині» може залишитися самотньою. Зате скільки насолоди могла б дати чоловікові жінка з «княгинею», тому що крім цього, багато повні жінки ще й душевні й емоційно теплі.

А жінка з вульвой у вигляді «кістянки» і довгим піхвою виходить заміж, тому що її худа фігура з ростом 180 см і з тонкими ногами «від вух», — вважається модною і сучасною, а повна фігура вважається «не модною».

Її чоловік живе в муках з «кістянкою», яка не дає йому достатній стимуляції під час статевого акту. До того ж нерідко такі жінки бувають занадто високої про думки про себе і свою зовнішність, примхливі, істеричні і вимогливі, докоряють ні в чому не винного чоловіка, що у нього занадто короткий статевий член, хоча у нього цілком нормальний пеніс. Недарма великий Леонардо говорив, що «в ліжку від них мало пуття, так як у них ненаситна утроба». І сама жінка залишається незадоволеною, і партнер під час статевого акту не отримує необхідної стимуляції голівки статевого члена.

Таку моду на жіночі фігури створюють законодавці мод. А модельєри жіночого одягу, найчастіше, гомосексуали. Очевидно, з ненависті до всіх жінок, вони нав’язують нам як еталон жіночої краси манекенниць без натяку на жіночність, схожих на хлопчиків-переростків або полуребенка — дуже високих, із зростанням до 180 см, неймовірно худих, з вузьким тазом, широкими плечима, довгими тонкими ногами, нерозвиненою грудьми, — типу знаменитих манекенниць Твіггі або Кейт Мосс. А більшість нормальних чоловіків вважає «сексапільною» фігуру жінки, у якої є і гарні груди, і тонка талія, і широкі стегна.

Більшість лікарів, сексологів, психологів і антропологів теж вважають, що жіночу сексуальність можна визначити за будовою фігури. Такі особливості фігури, як невисокий ріст і широкий таз підтверджують пристрасність «пампушок» в любові.

Психолог-сексолог В. Меньшінін пише, що женшина-тростіночкі зовсім не сексуальні, тому коли сучасні худі красуні грають кіноеротіку, намагаються довести, що вони «сексі», і претендують на роль «секс-символу», — для фахівця це виглядає просто смішно .

За статурі чоловіки теж можна припустити розміри статевого члена. М. Кінесса пише, що високі чоловіки найчастіше мають невеликий статевий член, а низькорослі — довший, і це спростовує думку багатьох жінок, що чим вище чоловік, тим більше його чоловічу гідність.

У огрядних чоловіків член маленький, довжина його може бути невідповідно з товщиною. Середній або короткий пеніс нерідко буває більш товстим. Довгий ж статевий член товщі 4 — 4,5 см не буває.

Ці закономірності дотримуються в більшості випадків, хоча можуть бути і винятки. Наукового обгрунтування цим закономірностям поки немає.

Оптимальні розміри статевого члена бувають у чоловіків з сильною фігурою, широкими плечима. У фізично недорозвинених, виснажених, ослаблених чоловіків найчастіше бувають інфантильні статеві органи .

Однак прогнозувати з достатнім ступенем точності неможливо, оскільки на ріст і розвиток статевих органів впливають статеві гормони. Вони мають велике значення в періоді статевого дозрівання.

Статевий член чоловіка зростає до 25 років. Якщо до цього віку гормональний фон у нього був нормальним, то статеві органи могли сформуватися правильно. А в подальшому житті чоловік може захворіти, схуднути або розтовстіти, але це вже не вплине на розміри його пеніса.

Зростанню статевих органів перешкоджають посилені заняття спортом (важка атлетика, боротьба та інші), тому в цих атлетичний складених чоловіків може бути невеликий статевий член.


Джерело: missfit.ru


Інші матеріали:

Сексуальний потяг. Статевий потяг (частина 5) Сексуальний потяг. Статевий потяг (частина 6) Сексуальний потяг. Статевий потяг (частина 7) Сексуальний потяг. Статевий потяг (частина 8) Жіночі статеві органи

Что в переводе с украинского означает слово «пыхва»?

Уважаемый!<br>Это так сказать на русском типа ВЛАГАЛИЩЕ!<br>и прошу заметить что это не мат, это медицинский термин…

по беларусски проволка переводится как -дрот! вот и скажи мне фразу, переведя ее на беляз: я родился за проволкой

в России она не хуже вставляет не бойся….

Я наконец поняла каких вопросов от нас на юморе ждут

Влагалище. Это серьезно. Только произносится не «пЫхва», а «пИхва».

не знаю, но интересненько было бы узнать…

Не пыхва а пихва, это влгалище, но тебе и до меня уже сказали.

Сразу видно, не доросли ещё некоторые до серьёзных вопросов на категории юмор. Озабоченность аж пищщит!

вот блин, оказывается влагалище! а я то думал зачем ты просил чтоб без мата! выяснял скока ридных хохлов туточки заседаить?

пихва-это женский орган

А по-украински «дрота» — провод. Вспомнился сюжет из «Файны Юкрайны» сцена про армию: «Прапорщик на дротi» А по-болгарски «пiхва» будет «пичка», при чем это больше ругательное (также от слова «пихать»), чем официальное. Поэтому, если спросить у них пачку спичек, может случится недопонимание!

Женственность — Википедия

Женственность (фемининность) — совокупность качеств, таких как чувствительность, нежность, мягкость, жертвенность, сострадательность. Понятие женственности включает в себя как биологические, так и социальные и культурные элементы и связано исключительно с женским биологическим полом. Противоположностью женственности является маскулинность (мужеподобность) — мужской гендерный стереотип, включающий в себя такие черты, как смелость, независимость, уверенность в себе, хладнокровие и рациональность[3].

Хотя в разные времена и в разных культурах женственность могла определяться по-разному, можно выделить ряд качеств, наиболее часто приписываемых женщинам: к их числу принадлежат чувствительность, мягкость, жертвенность, сострадательность, покорность, иррациональность[3][4]. Эти представления, однако, не являются полностью универсальными. Одной из первых исследователей, изучавших различия в гендерных системах у разных народов, стала Маргарет Мид со своей работой «Пол и темперамент в трёх примитивных обществах» (1936). В ней она описала уклад примитивных племён — арапешей, мундугуморов и чамбули; при этом у арапешей обоим полам было свойственно нежное, «женственное» в западном понимании поведение, мундугуморы, вне зависимости от пола, были подчёркнуто воинственными и «маскулинными», тогда как у чамбули женщины занимались физическим трудом и считались «практичным» полом, в отличие от мужчин, которые занимались в основном тем, что прихорашивались и украшали себя[5]. Хотя некоторые её положения позднее подвергались серьёзной критике, эта работа стала важной вехой в истории культурной антропологии и гендерных исследований[6].

Во многих культурах женственность связывалась с материнством и сексуальностью — многие традиции приписывают божествам любви (Иштар, Афродита и т. д.) именно женский пол[7]. В патриархальном обществе главные женские «добродетели» связаны с традиционными женскими ролями — замужеством, материнством, ведением хозяйства. Так, в библейской Книге притчей Соломоновых превозносится скромная и трудолюбивая жена, которая «добывает шерсть и лен, и с охотою работает своими руками» и «уста свои открывает с мудростью, и кроткое наставление на языке её»[8]. Добродетельной жене противопоставляется «прелюбодейная», «позорная жена» — это противопоставление находит отражение в средневековых русских[7] и западных[9] поучительных произведениях. В древнекитайской натурфилософии важнейшее место занимает концепция единства-противостояния инь и ян — двух фундаментальных начал; при этом инь ассоциируется с женским началом, но также с негативным, темным, холодным, влажным, пассивным, а ян — с мужским, позитивным, светлым, тёплым, сухим, активным. В индийской мифологии, напротив, именно женское начало (Пракрити, Шакти) считается деятельным.

Вопрос о том, являются ли гендерная идентичность и специфическое поведение врождёнными или формируются под влиянием среды, остаётся предметом дебатов. По словам известного психолога, бывшего президента Американской психологической ассоциации Дайаны Ф. Хэлперн, на их формирование влияют оба фактора, однако науке ещё предстоит узнать, насколько высока значимость каждого из них[10]. Популярная в 1960-е и 1970-е годы теория, продвигавшаяся такими авторами, как Джон Мани и Анке Эрхардт, предполагает, что будущая гендерная самоидентификация и соответствующее поведение индивида определяются влиянием материнских гормонов, приводящим к формированию у эмбриона «мужского» или «женского» мозга. Позднее, однако, эта теория подвергалась критике с различных сторон и на сегодняшний день считается спорной[11] Существуют исследования, показывающие известные различия в психологии и ментальных способностях мужчин и женщин, однако, как указывают, например, Энн Галлахер и Джеймс Кауфман, на исполнение соответствующих задач часто влияет угрозой подтверждения стереотипа: в обстановке «испытания» девочки и женщины, осознанно или нет, хуже выполняли задания, связанные со стереотипно «неженскими» областями деятельности, тогда как в других условиях они справлялись с ними намного успешнее[12]. Распространена точка зрения, что «женственность» вообще целиком или преимущественно формируется под влиянием окружения: по словам Симоны де Бовуар, «женщиной не рождаются, ей становятся»[13]. Так, Кейт Миллет отмечала, что девочек с детства окружают особыми, специфически «девчачьими» игрушками, книжками, играми, напоминающими им об их женском «предназначении»[14].

В юнгианской психологии архетипические образы мужского и женского начал называются анимусом и анимой соответственно. Юнг связывал анимус с категоричными, жёсткими, чрезмерно принципиальными, направленными вовне решениями, а аниму — с подверженностью влияниям эмоций и настроений и направленностью вовнутрь. Считается, что каждый человек носит в себе оба начала в различных пропорциях, при этом доминирование анимуса или анимы не связано впрямую с его биологическим полом и сексуальной ориентацией (например, в характере мужчины вполне может преобладать анима — «женское» начало, и наоборот).

  1. ↑ Manifestations of Venus: art and sexuality pg 93 By Katie Scott, Caroline Arscott pg 93-«…began its consideration of Venus by describing her as …. who presided over all feminine charms, for…»
  2. ↑ The Pacific muse pg 49 By Patty O’Brien «The young beautiful Venus wringing water from her tresses was a configuration of exotic femininity that was…
  3. 1 2 Thomas, R. Murray (2000). Recent Theories of Human Development. Sage Publications. p. 248. ISBN 0761922474
  4. ↑ Worell, Judith, Encyclopedia of women and gender: sex similarities and differences and the impact of society on gender, Volume 1. Elsevier, 2001, ISBN 0-12-227246-3, ISBN 978-0-12-227246-2
  5. ↑ Mead, Margaret (2003). Sex and Temperament in Three Primitive Societies (1st Perennial ed.). New York: Perennial an impr. of HarperCollins Publ. ISBN 978-0060934958.
  6. Femininity. International Encyclopedia of the Social Science, 2008
  7. 1 2 Мороз Е. Веселая Эрата: Секс и любовь в мире русского Средневековья. — М.: Новое литературное обозрение, 2011
  8. ↑ Притчи, 31
  9. ↑ Дюби Ж., Перро М. (общ. ред.) История женщин на Западе. Том II: Молчание Средних веков. СПб: Алетейя, 2009
  10. ↑ Halpern, Diane F, Sex Differences In Cognitive Abilities, 2000
  11. ↑ Bem, Sandra Lipsitz (1993). The Lenses of Gender: Transforming the Debate on Sexual Inequality. New Haven u.a.: Yale University Press. pp. 25-27. ISBN 0-300-05676-1.
  12. ↑ Ann M. Gallagher, James C. Kaufman, Gender differences in mathematics: an integrative psychological approach, Cambridge University Press, 2005, ISBN 0-521-82605-5, ISBN 978-0-521-82605-1
  13. ↑ de Beauvoir, Simone (2010). The Second Sex. New York: Knopf. ISBN 0307265560.
  14. ↑ Millett, Kate (1968). Sexual Politics

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *